Коли залишатися більше неможливо
як допомога благодійників стає опорою для людей після евакуації
«Ми приїхали з нічим. Усе, що ми мали, — це одяг на нас».
Так Віра Федорова згадує момент, коли разом із мамою та сестрою евакуювалася з Вовчанська.
Того дня автобус з евакуйованими дістався Харкова пізно ввечері. Серед тих, хто прибув, була і Лариса Ковалевська. Вона переживала за чоловіка, який у цей момент був у лікарні після важкого поранення.
Віра Федорова та Лариса Ковалевська з іншими евакуйованими
Для багатьох евакуйованих цей день почався вдома, а завершився в іншому місті – далеко від звичного життя.
Рішення про евакуацію рідко буває простим. Навіть коли поруч лунають вибухи, люди часто залишаються до останнього.
Вони не хочуть покидати дім, у який вкладали роки праці, прощатися із сусідами та звичним оточенням. Але інколи настає момент, коли вибору вже немає.
Для Віри таким моментом стала втрата дому у Вовчанську.
Під час евакуації Віра найбільше хвилювалася за маму, яка не могла самостійно пересуватися. Її довелося нести до автомобіля на руках.
Віра Федорова
Для Лариси Ковалевської та її чоловіка Михайла Ходака момент евакуації настав після вибуху біля їхнього будинку в Куп’янську.
Того дня Михайло доглядав клумбу біля будинку, а Лариса займалася хатніми справами.
Михайло Ходака та Лариса Ковалевська
Раптовий потужний вибух зруйнував усе.
Вибухова хвиля відкинула Михайла на 50 метрів. Лариса вибігла на вулицю крізь дим і уламки, знайшла його важко пораненим і почала рятувати. Михайло, як лікар, інструктував дружину, як зупинити кровотечу, хоча сам перебував на межі життя та смерті.
Швидка допомога забрала Михайла. Спочатку його доправили до Чугуєва, де в нього сталася зупинка серця. Після стабілізації чоловіка перевели до Харківської обласної лікарні. Попереду були три складні операції, штучна кома та тривала реабілітація, ускладнена цукровим діабетом.
Куп’янськ. Фото: Getty Images
Лариса залишилася сама у зруйнованому Куп’янську.
Дім більше не був безпечним, а попереду на Михайла чекали місяці лікування та відновлення. Вона не могла залишити чоловіка самого в цей період, тому ухвалила рішення евакуюватися.
Після приїзду люди залишаються сам на сам із питаннями, на які ще немає відповідей: де жити, як облаштовувати побут, як відновити відчуття опори та звичного життя після втрати дому.
Психологічна підтримка, розмови, продукти, засоби гігієни, медикаменти та інші необхідні речі допомагають пережити перші найскладніші тижні після евакуації та зосередитися на відновленні.
Це допомогло нам не зламатися. Ми не могли думати про завтрашній день, бо не знали, де ночуватимемо, чим будемо харчуватися. Теплі речі, їжа, увага і добре слово людей дали нам відчуття, що ми не самі
говорить Віра
Саме в цей момент особливо важливо знати, що поруч є люди, готові підтримати.
Коли до нас приїжджають і привозять усе необхідне… ми відчуваємо, що ми не покинуті… Це дає сили не здаватися
додає Лариса
Завдяки підтримці благодійників
люди, які були змушені залишити свої домівки, отримують необхідну допомогу та час, щоб поступово оговтатися й адаптуватися до нового життя.
Історії Віри та Лариси різні, але їх об’єднує спільний досвід: момент, коли дім більше не може бути захистом, і життя потрібно починати заново в зовсім інших умовах.
У такі моменти підтримка означає значно більше, ніж речі першої необхідності. Вона дає час — оговтатися, стабілізуватися і зробити перші кроки до відновлення життя.
Щодня вони потребують базової підтримки — житла, продуктів, гігієнічних наборів, психологічної допомоги.
Гуманітарна програма УБА забезпечує цю першу критично важливу опору в момент, коли люди найбільш вразливі.
Гранти міжнародних партнерів дозволяють запускати такі ініціативи, але саме регулярна підтримка приватних донорів забезпечує їх безперервність. Це означає, що допомога може приїхати не “інколи”, а тоді, коли вона потрібна щодня.
Ваш внесок — це не просто підтримка речами. Це можливість для людей пережити найважчий період і не залишитися наодинці з кризою.
Підтримайте Гуманітарну програму УБА регулярним щомісячним внеском або разовою пожертвою.
Разом ми можемо зробити так, щоб у момент втрати дому ніхто не втрачав і відчуття опори.
Українська Українська 
English
