До війни Віктор Трубчанов жив активним і насиченим життям. Працював підприємцем у сфері обробки металу, займався волонтерством, подорожував і присвячував час улюбленим захопленням.
Я люблю море і часто подорожував – ходив на яхті під вітрилами, літав на параплані, відвідував острови, займався дайвінгом. Було життя, були мрії та плани. Війна все це перекреслила
згадує чоловік
Уже в перший день повномасштабного вторгнення Віктор долучився до територіальної оборони.
«Комфортне життя закінчилося. Першу ніч провели на бетонній підлозі з автоматом у руках. Навколо панував хаос. Ми намагалися усвідомити, що почалася війна, але ніхто не знав, що робити далі».
Реальність війни увірвалася миттєво – з обстрілами, втратами та постійною боротьбою за безпеку близьких.
«Не було можливості думати про перехід від мирного життя до війни. Усі думки були про те, як захистити дітей і родину».
Навіть сьогодні Віктору складно говорити про життя «до» та «після» війни.
«Війна для мене ще не закінчилася. Тому важко проводити цю межу.
Мій син зараз на фронті».
Важливим місцем підтримки для Віктора став ветеранський центр «Пліч-о-пліч», який розвиває Український Благодійний Альянс. Саме тут він знайшов не лише можливості для активної участі в житті громади, а й людей, які по-справжньому розуміють його досвід.
«Головне, що дає центр ветеранам, – це згуртованість і відчуття плеча поруч. Ми залишаємося в комунікації, підтримуємо одне одного та розуміємо, що не самі зі своїми переживаннями».
Для Віктора особливу цінність має середовище, де збираються люди зі схожим життєвим шляхом. На його думку, саме така спільнота здатна стати важливою силою у відновленні та розвитку України.
«Люди, які пройшли війну, часто розуміють одне одного краще, ніж будь-хто інший. Саме тому ми об’єднуємося. Разом можемо впливати на майбутнє країни та робити її гідною для наступних поколінь».
На початку повномасштабної війни в Україні з’явилося багато ветеранських ініціатив. Проте, за словами Віктора, справжня цінність таких просторів полягає не лише в послугах чи заходах, а насамперед у створенні
спільноти, де ветерани можуть залишатися активними, почутими та залученими до життя суспільства.
Історія Віктора – це приклад того, як підтримка однодумців допомагає знаходити нові сенси навіть у найскладніші часи.
А ветеранський центр «Пліч-о-пліч» стає місцем, де ця підтримка перетворюється на спільну силу для змін.
Українська Українська 
English
